Ендоцервіцит — гінекологічна патологія, що порушує роботу слизової оболонки каналу матки. У пацієнток з ендоцервіцитом спостерігаються також інші патології – ерозія, ендометрит, кольпіт.
Ендоцервіцит розвивається коли в цервікальний канал (що з’єднує піхву та матку) потрапляють хвороботворні організми, що призводить до запалення. З’являються дискомфортні відчуття в животі та поява виділень. Це перші ознаки захворювання та сигнал до того, щоб записатися на прийом до гінеколога.
Види ендоцервіциту
Розрізняють два вида ендоцервіциту:
- Специфічний. Причиною стають інфекції, що передаються статевим шляхом: грибок, хламідіоз, гонорея, трихомоніаз.
- Неспецифічний. З’являється внаслідок порушень роботи мікрофлори у піхві.
Сам по собі ендоцервіцит шийки матки не передається статевим шляхом, він лише розвивається внаслідок бактеріального вагінозу. Симптомами стануть больові відчуття внизу живота, що віддають в спину, відчуття болю під час статевого акту, болі при сечовипусканні.
За розвитком ендоцервіцит поділяють на:
- Хронічний. Характеризується порушенням менструального циклу з наявністю виділень, болем в області спини.
- Простий. Рясні виділення, що провокують свербіння та печіння у піхві. Відчувається ріжучий біль під час сечовипускання, болі під час статевого акту.
За формою ендоцервіцит буває: вогнищевим та дифузним.
Виокремлюють також гонорейний та трихомонадний ендоцервіцит. Ці види характеризуються гнійними виділеннями, зі специфічним запахом. Відчувається біль в області живота, з’являються ознаки інтоксикації: швидка стомлюваність, млявість, відмова від їжі, зростає температура тіла.
Причини ендоцервіциту
Основною причиною ендоцервіциту є розвиток мікробів в організмі:
- кліткови мікроби – хламідії, мікоплазми, уреаплазми;
- збудники специфічного виду – трихомоноз, гонокок;
- мікроби мікрофлори піхви з патологіями, дріжджові грибки;
- віруси – герпес, цитомегаловірус.
Причинами ендоцервіциту також вважаються наступні фактори:
- ерозія;
- цистит;
- ендометрит;
- опущення піхви або матки;
- слабка імунна система;
- встановлення внутрішньоматкової спіралі;
- інтимне життя з декількома партнерами;
- менопауза;
- травми шийки матки під час пологової діяльності, аборту або вискоблювання.
Шляхи зараження та симптоми ендоцервіциту
Зараження ендоцервіцитом відбувається через незахищений статевий акт. Також вікові зміни організму, що стоншують слизову оболонку цервікального каналу, сприяють розвитку ендоцервіциту.
Ендоцервіцит має такі симптоми:
- слизисті гнійні виділення з піхви;
- відчуття болю та порушення сечовипускання;
- тягнучі болі в області живота.
Гострий ендоцервіцит характеризується гнійним виділення з піхви, свербіжем, та болем внизу живота.
Але зважаючи на те, що зазначені симптоми належать і до інших захворювань, остаточний діагноз може поставити лише лікар гінеколог.
Ускладнення ендоцервіциту
Ендоцервіцит шийки матки потребує своєчасного лікування. Найбільшої небезпеки захворювання набуває на запущеній стадії. Хронічний ендоцервіцит стає причиною таких ускладнень, як:
- перехід інфекції на органи поруч – маткові придатки, черевну порожнину;
- розвиток бартолініту;
- поява злоякісного новоутворення в шийці матки, найбільший ризик у жінок, в організмі яких ендоцервікс розвивається паралельно з вірусом папіломи.
Наслідком ендоцервіциту є безпліддя та поява інших гінекологічних патологій.
Лікування ендоцервіциту
Курс лікування ендоцервіциту спрямований на купірування запалення, усунення супутніх патологій та чинників, що призвели до патології.
Лікування ендоцервіциту здійснюється в кілька етапів:
- Антибактеріальна, протигрибкова та противірусна терапія, що має місцевий та системний вплив. В період менопаузи жінкам призначаються гормональні засоби, щоб заповнити дефіцит естрогенів;
- Відновлення мікрофлори слизової оболонки, для попередження рецидиву патології застосовуються еубіотики.
- Фізіотерапія та імунотерапія в якості додаткового лікування.
Профілактика ендоцервіциту
Профілактика ендоцервіциту полягає в дотриманні таких правил:
- регулярний огляд у гінеколога (1 раз на пів року);
- грамотне використання контрацептивів як місцевих, так і оральних. Препарат повинен призначатися тільки гінекологом після здавання всіх необхідних аналізів;
- правильне планування вагітності;
- один статевий партнер. Жінка у своєму житті повинна уникати безладних статевих зв’язків.
При ендоцервіциті важливо своєчасно виявити патологію для того, щоб усунути ризик виникнення захворювань сечостатевих органів.