Хірургічне відділення

Фурункул – це гостре гнійне запалення волосяного фолікула з залученням навколишніх тканин (сальної залози, жирової клітковини). Причиною утворення фурункула найчастіше буває золотистий, а рідше білий стафілокок. Факторами є дрібні механічні травми, тертя одягу, особливо на шиї, попереку, сідницях, а також виснаження організму, діабет, ожиріння, постійне переохолодження чи перегрівання та інші.

Карбункул – це гнійно-некротичне запалення декількох волосяних фолікулів і підшкірно-жирової клітковини навколо них. Розмір карбункула може досягти 10 і більше см. При цьому утворюється єдиний запальний інфільтрат, який супроводжується некрозом і відторгненням шкіри на значній ділянці. Найбільш часто уражається потилична область, спина. До сприяючих чинників належать цукровий діабет, тяжкі хронічні захворювання, які супроводжуються ослабленням імунітету, і інші.

При прогресуванні захворювання, розвиток гнійно-некротичного розплавлення утворюється вогнище з безліччю отворів, через які виділяється гній. Саме вогнище схоже на бджолині стільники. При самостійному лікуванні після очищення і гранулювання на шкірі утворюється грубий зірчастий рубець.

Абсцес – це гнійно-некротичні захворювання, яке характеризується запаленням тканин з утворенням порожнини заповненої гнійним вмістом. Найчастіше вражаються підшкірно-жирова клітковина, тканини м’язів, міжм’язові простори, окремі органи, кістки і т.д.

Найчастіше абсцеси розвиватися на тлі різних травм, запальних захворювань (остеомієліт, лімфаденіт, фарингіт, ангіна, пневмонія, хвороба Крона, парапроктит). Патогенна мікрофлора (найчастіше золотистий стафілокок, кишкова паличка, протей) потрапляє в тканину викликаючи некроз клітин, утворення порожнини заповненої гноєм і оточеній пиогенной капсулою. При прогресуванні захворювання, коли капсула проривається, вміст капсули може потрапляти в навколишні тканини, що призводить подальшому поширенню патогенної мікрофлори, продуктів розпаду тканин, ендо- та екзотоксинів. Все це може привести до серйозних ускладнень, таких як: сепсис, флегмона або гангрена навколишніх тканин, менінгіт перитоніт, емпієма плеври і інші.

Панарицій – це гнійне запалення в області пальців кисті або стопи. Збудником захворювання найчастіше є золотистий стафілокок, який проникає в тканини пальця при мікротравми (через уколи, подряпини, порізи, зі скалками та інше).

Атерома – це кіста шкірної сальної залози, яка виникає внаслідок закупорки її вивідної протоки. Секрет залози, не маючи виходу, накопичується, зрушує тканину самої залози, ущільнюється і набуває вигляду жовтої, шаруватої кашкоподібної маси з неприємним запахом. Вони мають множинний характер, переважно локалізуються на обличчі, волосистій частині голови, спині.

Гідраденіт – це гнійне запалення потових залоз і навколишньої клітковини, що локалізується переважно в пахвовій ямці. Основним збудником є золотистий стафілокок, рідше кишкова паличка і стрептокок.

Врослий ніготь або оніхокріптоз – це вростання нігтьової пластини в бічну частину нігтьового валика. Найчастіше проявляється на великих пальциах ніг. На інших пальцях оніхокріптоз проявляється вкрай рідко. Причин може бути безліч – грибкове захворювання нігтя; носіння вузького взуття; травми пальців стоп; механічні пошкодження тканин; неправильно зроблений педикюр та ін. На першій стадії захворювання можливе консервативне лікування із застосуванням мазей, протизапальних препаратів, сольових або марганцевих дезінфікуючих ванн. На більш пізніх стадіях лікування оніхокріптоз тільки хірургічне.

Пароніхія це гнійне запалення колоногтівого валика та тканин біля основи і з боків нігтя. Основною причиною паронихии є потрапляння інфекції під шкіру. Це може статися в результаті отримання травми, тривалої дії хімічних речовин або недотримання особистої гігієни. Також ускладнення деяких дерматологічних, інфекційних або ендокринологічних захворювань можуть стати причиною паронихии.
Лікування паронихии без хірургічного втручання можливо тільки в перші 3 дні від початку захворювання. У разі нагноєння потрібно робити розтин і дренування гнійника методами амбулаторної хірургії.

Гігрома – це підшкірне утворення у вигляді шишки, розташоване в районі суглобів. Найчастіше утворюється на тильній стороні кисті, і в області суглобів ніг (колінних і гомілковостопних). Але може з’являтися також на долоні або в області пальців. Терапевтичні методи лікування гігроми призводять до рецидиву в 90% випадків. Після хірургічного видалення гігроми спостерігалося її повторне утворення менш ніж в 15%. Тому видалення гігроми лежить в області амбулаторної хірургії.

Ліпома – це доброякісне новоутворення, що утворюється в жировому прошарку, може утворюватися в будь-якому місці організму де є жирова тканина, в 95% випадків ліпома утворюється в підшкірній жировій клітковині. Візуально ліпома це рухливе м’яке пухлиноподібне утворення. У народі ліпому називають жировик або жирова пухлина. Ефективне лікування ліпоми – це її видалення хірургічним шляхом. У традиційної та нетрадиційної (народної) медицини немає засобів, здатних настільки впливати на жирову тканину, щоб розсмоктати ліпому.

Бородавки папіломи та кондиломи – це доброякісне захворювання шкіри, викликане вірусом папіломи людини (ВПЛ). Виділяють основні типи таких новоутворень:

• вульгарні (звичайні) бородавки – множинні безболісні папули діаметром 0,2-0,5 см, що локалізуються переважно на тильній стороні кистей і стоп;
• долонно-підошовні бородавки – щільні хворобливі округлі папули та бляшки, що локалізуються на шкірі підошов стоп і / або на долонях, мають зернисту поверхню;
• плоскі бородавки – дрібні множинні папули кольору нормальної шкіри, зазвичай проявляються на тилу кистей, передпліч та обличчі;
• Ниткоподібні папіломи – м’які множинні утворення, найчастіше на ніжці. Зазвичай локалізуються на повіках, шиї, під пахвами, паху, під молочними залозами;
• Гострі кондиломи – розростання на ніжці, часто розташовані на слизовій і шкірі статевих органів.

Родимка (невус) – це доброякісне пігментне утворення на шкірі, яке підноситься над нею або розташоване на рівні шкірних покривів. Зазвичай на тілі людини до 40 родимок, які найчастіше розташовуватися в місцях, що піддаються впливу ультрафіолетового випромінювання.

Зазвичай дані утворення нешкідливі для пацієнтів, але іноді можуть стати проблемою для його здоров’я і життя, перероджуючись в злоякісну пухлину (меланому).

Єдиним методом лікування родимок є їх видалення в межах здорових тканин. Ні в якому разі, самостійно видаляти пігментні утворення не можна! Необхідно звернутися до дерматолога, хірурга або дерматоонколога.